- полишати
- I -а́ю, -а́єш, недок., полиши́ти, -лишу́, -ли́ши́ш, док., перех., розм.
1) Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь; залишати (у 1 знач.). || Вирушати, покидаючи тимчасово або назавжди кого-, що-небудь. || Зберігатися, не зникати.••
Полиша́ти за собо́ю кого, що — а) рухаючись уперед, віддалятися від кого-, чого-небудь; б) випереджати, перевершувати.
2) Давати можливість розпоряджатися чим-небудь. || на кого. Доручати комусь піклуватися про кого-, що-небудь. || кому. Заповідати кому-небудь щось. Полишати у спадок.3) Бути причиною появи, виникнення чого-небудь, спричиняти щось; залишати (у 3 знач.).4) Зберігати, відкладати щось для кого-, чого-небудь; залишати (у 4 знач.).5) також з інфін. Переставати займатися чим-небудь, припиняти щось робити; залишати (у 7 знач.). || Відмовлятися від чогось, забувати про щось. || перен. Припиняти використання чогось. Полишити гніздо.6) Зберігати в якому-небудь стані, положенні і т. ін. || Не займати, не знищувати.
II -а́ю, -а́єш, док., перех.Залишити всіх чи багатьох, все чи багато чого-небудь; позалишати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.